• Ефірні олії – це рідини, отримані з рослинної сировини, в тому числі за допомогою розчинників. Вони є рідкими варіаціями рослин!
• Популярні способи отримання олій включають: Дистиляцію паром, Рідку екстракцію, Екстракцію СО2, Мацерацію, Анфлераж, Екстракцію шляхом холодного віджиму та Гідродистиляцію.
• Спосіб отримання впливає на якість через різницю у температурі та тиску.
• Деякі методи екстракції краще за все підходять для конкретних видів рослин. Наприклад, Холодний віджим більше ніж Анфлераж підходить для отримання олій з шкірки цитрусових, оскільки шкірку необхідно проколювати та пресувати, що не доцільно при Анфлеражі.
ВИРОБНИЦТВО ЕФІРНИХ ОЛІЙ
Ви коли-небудь цікавились як роблять ефірні олії? Давайте розберемось: ефірні олії не виробляються – їх отримують з рослинних матеріалів. Екстракція використовується для отримання активних біологічних компонентів рослини, які діють як його «життєва сила». Вони, по суті, являють собою рідку варіацію рослинного організму та, фактично, дозволяють корисним сполукам досягати кровотоку швидше, ніж при звичайному вживанні рослини.
Рослинний екстракт отримують при зануренні біологічного рослинного матеріалу у розчинник, в якому частина його компонентів стає рідкою. В кінцевому рахунку розчинник насичується біологічним матеріалом, який він добуває з початкового рослинного зразка. Так і отримують екстракт. Розчин, що залишається після закінчення процесу, може бути рідиною, або рідину видаляють для перетворення біологічних залишків у тверду речовину. Розчинники можуть діяти в якості консервантів чи агентів, які допомагають руйнувати рослинні клітини та вивільняти їх вміст.
ПАРОВА ДИСТИЛЯЦІЯ
Парова дистиляція є найбільш популярним методом екстракції та виділення ефірних олій з рослин в натуральних продуктах. Це відбувається коли пар виділяє летючі речовини рослинного матеріалу, які в результаті проходять процес конденсації та збору.
Процес парової дистиляції
1. У великий контейнер під назвою Дистилятор, який зазвичай виготовляють з нержавіючої сталі, додають рослинний матеріал та насичують паром.
2. Пар вприскують в рослинний матеріал через отвір, вивільнюючи ароматичні молекули рослин та перетворюючи їх в газоподібну речовину.
3. Випарені рослинні сполуки переміщуються в конденсаційну колбу чи Конденсатор. Тут через дві окремі труби гаряча вода виходить назовні, а холодна поступає всередину Конденсатора. Так пар знову охолоджується до рідкого стану.
4. Похідний ароматичний продукт виходить з Конденсатора та збирається всередині ємкості під ним (Сепаратор). Оскільки вода та олія не змішуються, ефірна олія плаває зверху. (Деякі ефірні олії важчі за воду, наприклад, гвоздична, тому вони знаходяться на дні сепаратора).
РІДИННА ЕКСТРАКЦІЯ
В цьому методі використовуються харчові розчинники, такі як гексан та етанол, для виділення ефірних олій з рослинного матеріалу. Воно найкраще підходить для рослинної сировини, що містить малу кількість ефірної олії – в значній мірі смолистої. А також таких, що відносяться до чутливих ароматичних речовин, які не витримують тиск та руйнуються при паровій дистиляції. Це спосіб дає більш тонкий аромат, ніж будь-який інший спосіб дистиляції.
За допомогою нього нелетючі рослинні компоненти, такі як віск та пігменти, також екстрагують та іноді видаляють за допомогою інших процесів.
Після обробки рослинної сировини розчинником отримують воскоподібна ароматична сполука, яку називають «конкретом». Коли ця екстрактова речовина змішується зі спиртом, олійні частинки вивільнюються. Вищезгадані хімічні речовини, задіяні в процесі, залишаються в олії, яка використовується в парфумерній промисловості чи ароматерапії.
Екстракція розчинником включає в себе наступні методи: Надкритичний СО2 (діоксид вуглецю), Мацерація, Анфлераж.
СО2-ЕКСТРАКЦІЯ
Ефірні олії, отримані з надкритичної СО2-екстракції трав, аналогічні оліям, отриманим дистиляцією, тобто вони також можуть бути використані в ароматерапії та натуральній парфумерії.
Олії, що отримані паровою дистиляцією, різняться за якістю в залежності від температури, тиску та тривалості процесу. Таким чином, в результаті СО2-екстракції можуть бути отримані олії більш високої якості, які не були трансформовані високим нагрівом, на відміну від процесу парової дистиляції.
Відмінність між традиційною дистиляцією та надкритичною екстракцією полягає в тому, що замість нагрітої води чи пару в останньому способі використовують СО2 в якості розчинника. Процес надкритичної екстракції працює при температурах від +35° до +38° С, тоді як парова дистиляція відбувається при температурах від 60° до 100° С.
При паровій дистиляції молекулярний склад рослинної речовини та ефірної олії змінюється внаслідок впливу температури. З іншого боку, екстракт СО2 за хімічним складом ближче до сировини, з якої він отриманий, оскільки містить більшу кількість речовин рослини.
Наприклад, СО2-екстракція квітів ромашки дає зелений екстракт, оскільки через відсутність тепла його природній стан не змінювався, тобто не було «денатуровано». Таким чином, отриманий екстракт більше схожий на саму квітку, ніж дистильовані ефірні олії.
СО2 екстракти зазвичай більш щільні, ніж їх аналоги ефірних олій та часто дають більше аромату натуральних трав, прянощів чи рослин, ніж дистильовані ефірні олії. Вважається, що СО2 екстракти містять більше рослинних компонентів, ніж екстрагування цієї ж рослини за допомогою парової дистиляції.
ПРОЦЕС СО2-ЕКСТРАКЦІЇ
• Діоксид вуглецю під тиском стає рідким, залишаючись в газоподібному стані, що означає, що він є «надкритичним». В цьому стані його закачують в камеру, заповнену рослинною сировиною.
• Завдяки рідкому стану, газ СО2 діє як розчинник для натуральної речовини, витягуючи олії та інші компоненти, такі як пігмент та смола з рослин. Далі ефірна олія розчиняється в рідкому СО2.
• До СО2 знову застосовують природній тиск. Він переходить в газоподібний стан, а те, що залишилось в результаті, є олією.
СО2 не має кольору та запаху, його можна легко та повністю видалити, скинувши тиск в екстракційній камері. Він є продуктом нашого дихання і тим, що потребують рослини для росту. Це означає його безпечне використання в процесі екстракції. Відсутність потенційно шкідливих розчинників в цьому методі – безперечний плюс для людського організму та навколишнього середовища.
МАЦЕРАЦІЯ
Мацеровані олії також називають екстракційними олії. Вони створюються при використанні олій-носіїв в якості розчинників для видобутку корисних корисних властивостей з рослинної сировини. Перевага мацерованої олії над дистильованою полягає в тому, що в ній міститься більше серцевини рослини, оскільки вона захоплює більш важкі, крупні молекули рослини у порівнянні з отриманими в процесі дистиляції. Завдяки цьому продукт зберігає більше корисних властивостей рослини.
Ідеальний рослинний матеріал, що підлягає екстракції, слід збирати так, щоб він був як можна більш сухим, оскільки будь-яка рослинна волога сприятиме росту мікробів та додасть гіркоти олії.
ПРОЦЕС МАЦЕРАЦІЇ
1. Рослинну сировину подрібнюють чи розтирають в крупнодисперсний порошок.
2. Матеріал кладуть в закриту ємкість.
3. Додають розчинник.
4. Суміші дають відстоятися протягом 1 тижня та періодично струшують.
5. Рідину проціджують.
6. Твердий залишок (вижимку) пресують для видобутку всієї рідини, що залишилась.
7. Перемішують проціджену та віджату рідину.
8. Далі рідину очищують фільтрацією.
Коли процес мацерації завершений, базова олія, ймовірно, змінить колір. Кінцеву мацерацію слід відфільтрувати з рослинного матеріалу та помістити в герметичний контейнер для зберігання в холодному сухому місці протягом не більше 12 місяців.
5-10% мацерованої олії можна використовувати в якості «активного біологічного» компонента в косметичному засобі. В більших кількостях воно також може замінити просту базову олію.
АНФЛЕРАЖ
Сьогодні Анфлераж не застосовується широко, однак це один з найдавніших методів видобутку ефірної олії з використанням жиру. До кінця цього процесу або рослинний, або тваринний жир просочуються сполуками квітки. Жири, що використовуються, не мають запаху та зберігають твердість при кімнатній температурі. Процес Анфлеражу може бути «гарячим», або «холодним». В обох випадках жир, насичений ароматом, називається «анфлеражна помада».
ХОЛОДНИЙ АНФЛЕРАЖ
1. Високоочищений рослинний чи тваринний жир без запаху розподіляють по скляних пластинах в рамці та дають йому осісти.
2. Потім на шар жиру викладають свіжі квіткові пелюстки або свіжі квіти та залишають на декілька днів або тижнів в залежності від типу квітів. За цей час їх аромат просочується в жир.
3. Відпрацьовані пелюстки періодично замінюють та повторюють процес до тих пір, поки жир не досягне бажаного насичення ароматом.
4. Кінцевий продукт – це анфлеражна помада: жир та ароматна олія. Її промивають спиртом для очищення біологічного екстракту від залишків жиру (його використовують при виготовленні мила). В результаті випаровування спирту із цієї суміші і залишається «абсолю».
ГАРЯЧИЙ АНФЛЕРАЖ
1. Єдиною відмінністю цього процесу від попереднього є нагрівання жирів.
ЕКСТРАКЦІЯ ШЛЯХОМ ХОЛОДНОГО ВІДЖИМУ
Цей метод також називається Пресуванням або Скарифікацією та використовується, зокрема, для цитрусових плодів.
1. Фрукти кладуть в апарат, який механічно проколює його та розриває олійні мішечки, розташовані з внутрішнього боку шкірки. Ефірна олія та пігменти стікають у спеціальний резервуар для збору.
2. Плоди пускають під прес, щоб віджати сік та олію.
3. Отримана рідина все ще містить тверді частини плодів, їх слід віджати для подальшої фільтрації твердих речовин.
4. Олію відокремлюють від соку та відкачують в інший резервуар.
ГІДРОДИСТИЛЯЦІЯ
Делікатні квіти, такі як троянди чи квіти апельсинового дерева, будуть збиватися в купу при обробці паром в процесі дистиляції, тому найбільш ефективним способом екстракції в цьому випадку є занурення тендітного рослинного матеріалу в чисту киплячу воду. Вода захищає видобуту олію від перегріву. Конденсовані рідини охолоджуються та відокремлюються одна від одної. Залишок ароматної води називають по-різному: гідролат, гідрозоль, трав’яний настій, ефірна вода, квіткова вода або трав’яний дистилят.
ГІДРО- ТА ПАРОВА ДИСТИЛЯЦІЯ
Цей спосіб часто використовують для матеріалу з трав та листя. Рослинний матеріал занурюють у воду в Дистиляторі, який піддається нагріву. Пар високого тиску подається в головний Дистилятор та виділяє летючі компоненти ефірної олії. Потім пар охолоджується, і отримана суміш води та ефірної олії розшаровується в резервуарі-приймачі для подальшого збору.
БЕЗПЕЧНЕ ВИКОРИСТАННЯ ЕФІРНИХ ОЛІЙ
Використання натуральних ефірних олій доставляє багато приємних емоцій, але при цьому вимагає відповідального ставлення та дотримання всіх мір безпеки. Пам’ятайте про необхідність розбавлення ефірних олій в основі (базі); проведення тесту на алергічну реакцію перед використанням; обережності з фототоксичними оліями. Та, звичайно, обирайте надійні бренди, що реалізують якісні натуральні ефірні олії.
